ДЕНЬ РОЗГЛЯДАННЯ ОБЛИЧ

Поспішаємо, постійно поспішаємо, байдуже позираючи на людей, що йдуть назустріч. Коли й що приверне увагу, то це яка-небудь яскрава деталь зовнішності чи одягу, що впадає у вічі. Подивишся, й подумки промайне: "Вау, гарний вигляд має! Фееее... Який жах..." Чи ще щось. А якщо сповільнити ходу, сконцентрувати увагу на обличчх, скільки дозволяє порядність, то починаєш розуміти, яке диво ці очі - волошкові, блакитні, зелені, чорні, із золотавими жаринками в зіницях, -  ці різні, абсолютно різі носи та губи (гарна форма! чи не силікон це? чудова помада, а тут краще було б іншу), ці брови (корекція їх би зробила яскравішими, колір коричневий, а не чорний), рум'янець на щічках діток та рівна порцелянова шкіра молодої дівчини, ледве нафарбоване обличчя немолодої, але доглянутої пані. 

Десятки облич з відбитками щасливих та не дуже моментів життя проходять повз, і ти схильна думати, що всі вони чудові та індивідуальні, а маленька їх корекція на краще не настільки вже й необхідна.

А якого кольору очі в моїх учнів? Яка оправа окулярів моєї подруги? Праворуч або ліворуч зачісує волосся моя сестра?

Я іноді й сама не знаю про себе таких дрібниць.

Іноді сядеш і почнеш розглядати обличчя в дзеркалі. І ось воно!!! Очі батькові, уста матусині, підборіддя дідусеве та "нічийний", просто втомлений погляд...

Хотілося б у ДЕНЬ РОЗГЛЯДАННЯ ОБЛИЧ побажати, щоб погляд не був втомленим, уста - посміхалися, а кожна дрібниця відображала душу.