Українська література 30.10.2020 Урок №14
Юрій Яновський. «Майстер корабля». Проблеми творення нової української культури, духовності української людини, її самоусвідомлення в новій дійсності, символічність образів. Неоромантичні герої То-Ма-Кі, Режисер, Сев, Тайях та їх прототипи, модерністські образи Міста, Моря. Морально-етичні колізії твору. Національне крізь призму загальнолюдського
1. «Майстер корабля» (1928) — перший роман Ю. Яновського. Він написав його за сім місяців. У цьому автобіографічному творі митець осмислив свій життєвий досвід, пов’язаний з роботою на Одеській кінофабриці.
«Я прочитав цей роман одним нападом і з одним почуттям
радості й задоволення. Пафос викладу, поруч урочистої стриманості, новий для
нашої літератури. Несподівано поєднаний матеріал – море й кіно, тонке плетиво
любовної інтриги, проста й міцна фраза, сміливі злами розповідних планів – усе
це робить із «Майстра корабля» видатне й поступове явище нашого літературного
сьогодні» (Валер’ян Підмогильний).
Роман з’явився в той час, коли багато українських
письменників шукали відповіді на питання: «Камо грядеши?», «Україна чи
Малоросія?», тобто, яким шляхом розвиватиметься далі українська нація й
українська культура зокрема. Цю проблему порушує Ю. Яновський, використовуючи в
романі все: новий для української літератури сюжет, систему образів, символіку,
художні деталі, навіть композицію.
У 1946 році письменник щиро пошкодує, що вже «ніколи не
зможе написати такого молодого й романтичного трактату про …кіномистецтво, про
перших наших митців, задивлених на море». Твір пронизано романтикою молодості,
морських просторів і пригод, радістю від життя і творчості, сміливим польотом
фантазії і відчуттям внутрішньої свободи.
«Майстер корабля» - абсолютно новаторський (за змістом і
формою) твір в українській літературі. Вплив зарубіжної романтичної класики
відчувається на рівні світоглядному, що лише розширило художні обрії роману.
2. Літературна довідка
Ю.
Яновський — романтик за сутністю художнього мислення. О. Гончар назвав його
«поетом людської чистоти». А ще він — поет моря, який тонко передає мариністичний
колорит. Є. Маланюк писав: «Яновський відкрив і завоював нам море, море в
значенні не географічному чи навіть геополітичному, а в значенні
психологічному, як окремий духовний комплекс, який був або ослаблений у нас,
або й цілком таки спаралізований». Одним з творів Ю. Яновського, що вирішує
окреслену Є. Маланюком проблему, став роман «Майстер корабля». Саме цей твір засвідчив апофеоз духовного й
художнього зростання Ю. Яновського як українського неоромантика. Герої «Майстра
корабля» внесли в українську прозу 1920-х років фастівський дух творчого
неспокою, сміливого пориву вперед. Письменникові вдалося переплести
загальнолюдське й національне. Це був твір свого часу й водночас спроектований
у майбутнє.
Проза
Ю. Яновського 1920-х років вливається в річище неоромантизму.
«Майстер корабля» був задуманий як твір модерністський.
Його основа неоромантична: на першому плані — окриленість, фантазія і віра в
людські можливості, які наче зовсім заступають приземлену буденність. Екзотика
приморського міста, романтика морських пригод, молодість з її нестримними
творчими амбіціями, кохання і вірна дружба — усе це сприяє творенню загального
неоромантичного ефекту життєвої повноти, незмарнованих днів людського життя.
3. Записати в зошит визначчення та ознаки неоромантизму роману
Неоромантизм (від грецьк. νέος - молодий, новий і фр. romantisme) – напрям модернізму, якому властиві увага до
незвичайних особистостей, сильних пристрастей, до всього загадкового й
фантастичного.
Ознаки неоромантизму у
романі «Майстер корабля»
Екзотика. Твір Ю. Яновського можна вважати першим в українській літературі
мариністичним романом. Ефект «шуму і рокоту» моря тут дуже сильний. Воно дихає
гіркою сіллю, морською травою та йодом, кличе в «заобрійну синь», збурюючи
ліричну душу Редактора... Воно шле випробування героям роману — Директору
(колишньому матросові), Богданові, хазяїну трамбака, для якого «батьківщина —
море»... Екзотика «Майстра корабля» — це й далекі краї: острови Ява та Пао, про
які розповідають Богдан, хазяїн трамбака, Поля; це озеро Комо, Генуя й Мілан,
звідки пише листи Тайах... А причорноморське місто з його портом, кінофабрикою,
пам’ятником Рішельє, завулками, що ведуть на узбережжя... А мелодія імен:
То-Ма-Кі, Сев, Майк, Тайах, Генрі? А поезія корабельної термінології? З яким
смаком Професор описує — на зшиткові англійського паперу ХVII століття — як треба
добирати сосну для щогл, як ставити вітрила!..
Герої, піднесені над
буднями. Поезією незвичайності в
неоромантичній прозі пронизані не лише обставини, а й герої. Природно, що Сев і
Редактор — «дивні люди». Це світлі й талановиті романтики, готові полицарськи
служити своїй Прекрасній Дамі. Культ жіночності, вірної дружби, краси людських
взаємин у них надзвичайно сильний.
Тайах — зеленоока красуня, наділена якоюсь незбагненною
гріховною привабливістю й демонічністю. Її краса захоплює чоловіків, обіцяючи
їм «рай та відчай». Автор усіляко підкреслює винятковість своєї героїні. Тайах
називає себе «авантюристкою». Поведінка жінки оповита серпанком таємничості.
Уже задовго до її першої появи в Редактора виникає передчуття, що має статися
«щось надзвичайне», а після цього присутність Тайах постійно супроводжується
атмосферою «чутливого чекання», захвату; Тайах випромінює «якийсь солодкий,
тремтячий запах, як звук віоліни».
Вітаїзм. «Майстер корабля» — невимушена й натхненна ода молодості, любові та
творчості. Є в цьому творі та сама «романтика вітаїзму», хвала життю, до якої
закликав своїми статтями М. Хвильовий. «Життя є молодість, труд і любов», —
писав Ю. Яновський у «Байгороді». Ця тріада є й у романі «Майстер корабля» —
книжці «легкій та життєжадібній».
Дехто
з критиків 1920-х років говорив про «елліністичне світовідчування» автора
«Майстра корабля». Сторінки роману й справді проміняться хмільним торжеством
молодості як свята життя. Швидкоплинність цього свята відчувається у творі так
само гостро, як і його яскравість, відкритість до любові та творчості.
Символіка. За один з епіграфів до роману Ю. Яновський узяв слова з «Римської
держави» Горація: «О корабле, тебе вже манить хвиля моря?» Горацій прославляв
Римську державу, порівнюючи її з кораблем.
Ю. Яновський у романі, герої якого споруджують красень-вітрильник, думав про свою Республіку — про Україну... Якщо корабель у романі — символ держави, то так само символічним є й майстер корабля. Екзотична дерев’яна жіноча фігурка має вести задуманий Севом і Редактором бриг крізь бурі й випробування. Але в ширшому сенсі майстер корабля — це «веселий народ», який творить свою Республіку. Апофеозом йому й завершується роман, цілком у дусі Довженкових фільмів 1920-х років.
4. Записати паспорт твору та прототипи
5. Бесіда за змістом твору. Цитатні довідки
з роману знайдіть і зачитайте
1) Яке значення образу
моря в романі «Майстер корабля»? Як про
це говорить сам автор?
2)
За якими ознаками називаємо роман «Майстер корабля» романтичним твором?
Доведіть цитатами з твору.
3)
Простежте за роздумами Ю. Яновського про майбутню долю українського народу, що
їх він висловлює устами своїх героїв у «Майстрі корабля».
4)
Схарактеризуйте образ Прекрасної Дами в романі – танцівниці Тайах. Чому, на
вашу думку, вона вибрала саме матроса Богдана? Підтвердіть цитатами з роману.
5)
Що таке майстер корабля та що він символізує в однойменному романі
Ю.
Яновського?
6)
Як письменник розкриває тему кіно і моря у своєму романі? Які моральні цінності
втілено в цих образах?
7)
Висловте свою думку: чи вдалося авторові передати радість від праці над
створенням корабля? Що допомогло йому в цьому або чого забракло, щоб справити
належне враження на читача?
8)
Якби події роману «Майстер корабля» відбувалися в наш час, то які три епізоди у
творі ви сфотографували б і виклали в Instagram? Які коментарі під ними
залишили?
9)
Чи можна героїв твору То-Ма-Кі, Режисера, Сева, Тайах, Богдана, Професора
назвати неоромантичними героями? Наведіть аргументи щодо кожного з названих
персонажів.
6. Ідейно-художній аналіз роману «Майстер корабля»
Літературний рід: епос
Жанр: автобіографічний роман, «кінороман» (В.
Панченко). (Роман новаторський, тож визначити його жанр досить складно, адже в ньому є
й філософські роздуми, є й неоромантична любовна лінія, наявні риси
пригодницького твору. Є також і футуристична спроба зазирнути в майбутнє,
передбачити його. Отже, це твір зі складною організацією, що поєднав ознаки
кількох романних різновидів)
Епоха: 1920-ті роки ХХ століття. Експериментальна проза
20-х років ХХ століття, авангардна проза (О. Сайковська)
Напрям: модернізм (елементи детективного,
пригодницько-авантюрного жанру; іонізація; романтика настрою; новітні образи
моря, міста (мариністичний колорит); екзотичність (місця, імена), пейзаж)
Течія: неоромантизм
Тема: роздуми митця про сенс земного
буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси
шляхом осягнення і минулого, і майбутнього; становлення українського кіно,
творення якісно нової української культури; тема жінки і кохання.
Ідея: утвердження торжества молодості, енергії, краси, щастя і творчості,
непереможного життєлюбства; поетизація вільного творчого начала в українській
людині, пробудженій до нового життя.
Головна думка: «У мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді,
коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї жив ціле життя, їй присвятив
сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит... Культура нації
— звуть її». Мистецтво окрилює людину, саме у творчості вона здобуває безсмертя.
7. Виписати проблематику роману
Проблеми морально-філософського
характеру:
-
проблема людини, яка будуватиме
майбутнє України, вільне від усіх темних прикмет попередніх часів;
-
проблема сенсу життя, щастя,
творчого покликання, молодості і старості;
-
проблема творення нової
української культури, культури нації;
-
проблема оновлення в особистих
стосунках.
Майстер на носі корабля — дерев’яна фігурка із профілем жінки, яка веде його вперед, оберігає від рифів.
Що повинна взяти із собою в подальшу дорогу
українська нація? Який багаж духовності, які морально-етичні цінності? Що буде
оберігати її в майбутньому?
Мотиви
-
мотив молодості;
-
мотив моря
Сюжет: сюжет роману
досить складний, багатошаровий, у ньому немає традиційної для цього жанру
часової лінійності: розповідь Богдана про повстання на Балканах — четвертий крок
від умовної реальності; написання сюжету про це повстання — третій крок від
художньої реальності; зйомки самого фільму — другий крок; усвідомлення
читачами, що все це — спогади зрілого То-Ма-Кі — перший крок (у цьому полягає
своєрідна сюжетна градація, багатошаровість сюжету).
Композиція
Композиція доволі вільна:
-
незвична форма оповіді —
монолог-сповідь сімдесятилітнього
То-Ма-Кі, який
згадує свою далеку молодість, пов’язану з кіномистецтвом;
- читач мандрує
разом з героями з майбутнього в минуле;
- таємничі,
часом небезпечні пригоди змінюють одна одну;
- дія
відбувається то в Одесі, то в Італії, Румунії, навіть на острові Ява, (Пао);
- мариністичний
колорит Міста, що з’явився в українській літературі чи не вперше в такому
обсязі, змінюється екзотикою чужих країн;
- екзотичні
також імена героїв: Тайах, Сев, То-Ма-Кі та його сини Майк і Генрі.
Умовність зображення: автор моделює
художню дійсність, руйнуючи правдоподібність. Це проявляється й в умовному часі
та просторі. Автор зміщує різні часові й просторові площини: «Композиція —
досить вільна, роман розбудовується на очах у читача — автор зумисне демонструє
це, залучаючи його до активної співучасті в такому віртуальному творенні нової
дійсності» (Р. Мовчан). Уява читача мандрує за подіями, що відбуваються в
реальному часі або ж у спогадах. То ми в місті (в Одесі), то в Італії, потім
переносимося на о. Ява, (Пао), далі — у Румунію.
Літературознавча довідка. Теорія літератури
Умовність зображення — нетотожність образу
відповідному об’єкту зображення, характерна для іншої дійсності, змодельованої
письменником. Це зумисне руйнування правдоподібності зображуваного за допомогою
вільного оперування художніми образами, історичними фактами, логікою розвитку
подій та ін. Умовністю зображення може бути, наприклад, відхід від історичної
правди. Умовність зображення — це події поза конкретним часом і простором.
Художній час і простір — час і простір, змодельовані
автором, недостовірні. Художній простір
необов’язково відповідає реальному. Художній час, на відміну від реального,
може забігати наперед або сягати в минуле.
Три людські виміри розкриття особливостей образів:
-
творча праця;
-
дружба;
-
кохання
Прототипи художніх образів:
Григорій Гричер (1883–1945) — український кінорежисер і
сценарист. Народився в Полтаві. Навчався в Києві. Працював на Одеській,
Київській та Ташкентській кіностудіях. Режисер-постановник фільму «Сорочинський
ярмарок» (1927). У романі «Майстер корабля» є прототипом Богдана.
Василь Кричевський (1872–1952) —
український маляр, графік,
архітектор.
Народився на Слобожанщині, навчався в Харкові. Перший ректор Державної академії
мистецтв у Києві. Керував мистецькою частиною у виробництві фільмів «Тарас Шевченко»,
«Тарас Трясило», «Борислав сміється» і «Звенигора» на Одеській кінофабриці
(1925–1927). У романі «Майстер корабля» є прототипом Професора.
Павло Нечеса (1891–1969) —
український організатор кіновиробництва. Заступник директора Ялтинської
(1922–1923), директор Одеської й Київської кінофабрик (1925–1930). Автор
сценарію фільму «Борислав сміється» (1927). 1937 р. був репресований. У романі
«Майстер корабля» є прототипом Директора
кінофабрики.
Іта Пензо (1906–1992) — російська актриса, балерина,
італійка за
походженням.
Працювала в Одеському оперному театрі. 1927 року знялась у фільмі О. Довженка
«Сумка дипкур’єра». У романі «Майстер корабля» є прототипом балерини Тайах.
О. П. Довженко – український письменник, режисер, кінодраматург, художник, публіцист. З 1926
року працював режисером на Одеській кінофабриці. У романі «Майстер корабля» є
прототипом режисера Сева.
Образи моря та міста. Море в романі «Майстер корабля» є тлом, на якому розгортаються події, воно
допомагає глибше розкрити внутрішній світ героїв. Море втілює далеку мрію й нові, незвідані дороги, як і зауважив
Ю. Яновський: «Я
ніколи не любив ходити по дорогах. Тому я й люблю море, бо на ньому кожна
дорога нова й кожне місце — дорога».
Образ міста саме у 20-х роках ХХ ст. відображається в українській літературі повнокровно, це вже не абстрактне поняття, а берег, до якого прагнуть літературні герої. Ю. Яновський творить художній простір, у якому розгортається більшість подій у місті біля моря, не згадуючи його конкретноїтназви, проте читач бачить, як кадри старого документального фільму, у ньому Одесу середини 20-х років минулого століття, яку називали «Голлівудом на березі Чорного моря».
8. Символіка твору: корабель – образ держави;
робота над будівництвом вітрильника – поривання людини до гармонії із собою, світом;
стародавні креслення для справжнього корабля – програма духовного
відродження українців для власного шляху розвитку
Художні деталі: штормовий вітер, берег, морські простори, якір
Постскриптум: у романі утверджується
романтика вітаїзму, непереможне життєлюбство, яке наснажувало багатьох митців
20-х рр. XX століття. Ю. Яновський опоетизував вільне творче начало в
українській людині, розбудженій до нового життя. (Це символізує будівництво
вітрильника).
9. Перегляньте відео
https://www.youtube.com/watch?v=ARGHarsIqkc
10. Домашнє завдання
Українська мова 27.10.2020 Урок №27
Практична риторика. Тема, мета публічних виступів. Вибір теми, визначення мети (інформування, переконання, заклик до дії тощо)
1. Орфоепічна хвилинка. Виписати слова з наголосом на 2 складі та вивчити їх.
2. Творче конструювання
► Відновіть
вислови відомих ораторів і запишіть їх, обґрунтуйте розстановку розділових
знаків. Поясніть зміст висловлювань. Надпишіть частини мови над кожним словом першого речення.
1. Оратор, на, й, на, не, лише, слова, а, багатий, думки (Цицерон). 2. Оратор, людиною, у, і, справах, бути, повинен, справедливою, справедливості, тямущою (Платон). 3. Саме, становить, пишна, надбання, яка, і, почуттям, відповідає, солідна, слухачів, невід’ємне, думкам, промова, і, оратора (Цицерон). 4. Оратор, і, усіх, тією, розгромлює, самою, зброєю, і, ранить, тим, одночасно, самим, ударом... (Ф. Прокопович). 5. Оратором, користь, предмета, вишукано, з, до, й, і, є, для, той, в, говорити, важливості, кожного, гарно, відповідно, на, змозі, питання, часові, лише, хто, задоволення, переконливо, слухачів (Тацит). 6. Риторика, думки, княгиня, цариця, і, мистецтв (Ф. Прокопович).
Українська мова 26.10.2020 Урок №26
Судове красномовство, особливості захисного і звинувачувального виступу
1. Орфоепічна хвилинка. Виписати слова з наголосом на 1 складі та вивчити їх.
2. Опрацювати параграф 15, стор. 85-87.
3. Виписати в зошит форми дієслів (по 5 до кожної форми), скориставшись текстом.
Судове (юридичне) красномовство — це ораторські виступи юристів, підсудного та цивільних осіб у процесі розгляду судової справи з позицій законодавства.
Судове красномовство виникло в Давній Греції — промови на захист самого себе, що їх писали для населення логографи-софісти. Тоді не було ані державного звинувачення, ані попереднього судового слідства. У пору існування родового полісу суд вершили племінні вожді-царі. В античні часи роль судді взяла на себе держава, відкинувши сваволю полісного суду. Кожен міг звинуватити будь-кого в злочині, а захищатися людина мусила сама, зібравши для того необхідний матеріал і виклавши його красномовно передсудом. Логографи-софісти постали внаслідок того, що не всі вміли себе оборонити. Інколи, правда, замість звинуваченого дозволяли виступати іншій особі, але обов'язково громадянину цієї держави. Судова промова мала приблизно таку структуру: вступ (у якому прагнули схилити до себе суддів); оповідь (виклад фактів справи з точки зору виступаючого); докази своєї правоти й полеміка з супротивником, якого чорнили скільки могли; висновок, що мав стандартний вигляд. Вступ та висновки були типовими шаблонами.
Судове красномовство почало активно розвиватися в Україні із середини XIX ст. з появою суду як елемента демократизації суспільного життя, коли слово правозахисника ставало інструментом у відстоюванні закону.
Високою є відповідальність судового промовця перед долею, а іноді і сами життям людини, тому він повинен приділяти величезну увагу підвищення свого професіоналізму, зокрема рівню ораторської культури. Судове красномовство поділяється на такі види:
1) звинувачувальна (прокурорська) промова;
2) захисна (адвокатська) промова;
3) самозахисна промова;
4) промова громадського обвинувачувача;
5) промова громадського захисника;
6) судова промова.
Учитель-вихователь у своїй освітньо-виховній роботі часто використовує моменти всіх видів судового красномовства, приділяючи значну увагу набуттю знань, умінь, навичок своїх вихованців у всіх видах красномовства, зокрема у самозахисній промові, що може згодитися їм у подальшій роботі, навчанні, відстоюванні власних позицій.
Сучасний суд дуже відрізняється від судочинства античної пори. Це складна процедура, учасники якої чітко розподіляють ролі: прокурор, адвокат, свідки і т.д. Античний «захист самого себе» поступився всебічному вивченню особистості підсудного та обставин справи. Кожне слово тут повинно бути вагомим і точним, особливо в суді першої інстанції, важливою частиною якого є дебати. Успіх справи, торжество справедливості неможливі без відповідної підготовки судочинця чи просто того, хто виступає в суді. Дуже важливо, щоб усі, хто має слово у процесі, вміли виступати публічно, мали відповідну риторичну підготовку. Особливої уваги потребує підготовка судової промови. Важливо визначити її предмет, види та функції, специфіку словесного оформлення. Судова промова — це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи.
4. Лексична хвилинка. Скласти та записати в зошит, визначивши частини мови над кожним словом.
4. "Культура мовлення"
Записати правильно. Скласти з одним із слів складносурядне речення, розібрати за членами речення.
5. Домашнє завдання
Параграф 15, вивчити слова з наголосом на 1 складі з класної роботи, виконати вправу 83.
Українська мова 07.10.2020 Урок №22
Риторика Стародавнього Риму. Цицерон як теоретик красномовства
1. Опрацювати матеріал підручника, стор. 69-71
2. Виконати вправу 65
3. Виписати слова з наголошеним першим складом та вивчити їх.
Записати правильні словосполучення, увівши їх у речення.
5. Домашнє завдання.
Скласти власне висловлення за форматом ЗНО, використовуючи приклади з життя та діяльності відомих ораторів на тему: "Красномовство - це світло,яке надає блиску розуму". Структура така: Теза - 1аргумент - 1 приклад - Висновок.
Українська мова 06.10.2020 Урок №21
Міфологія красномовства. Риторика Стародавньої Греції
Видатні оратори Стародавньої Греції: Сократ, Платон,
Демосфен. Риторика Аристотеля
1. Опрацювати парагра 12, стор.63-69
2. Вправа 59, сласти план.
3. Вправа 62, письмова відповідь на питання вправи.
4. Вправа 63, скласти і записати тези.
5. "Культура мовлення"
Скласти речення зі словосполученнями.
6. Домашнє завдання
Параграф 12 опрацювати, вправа 64. Третє речення - зробити
повний синтаксичний розбір.
Українська мова 05.10.2020 Урок №20
Аналіз контрольних робіт. Узагальнення й систематизація вивченого з теми «Мова, індивід, суспільство. Риторика як наука й мистецтво слова»
1. Записати речення, зробити його повний синтаксичний розбір
Удаючи із себе наївного й простодушного, ставлячи запитання, Сократ заводив співрозмовників у безвихідь, виявляв їхню тупість, доводив відсутність грунтовних знань.
2. "Культура мовлення"
Записати правильні форми, з трьома словосполученнями скласти речення
3. Записати слова, вказавши наголос, вивчіть ці слова.
4. Домашнє завдання
Виконати тест, варіант 4
http://alla-bahtina.blogspot.com/p/11.html
Українська література 24.09.2020 - 25.09.2020 Урок 7-8
Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Різногранний творчий шлях М.Рильського, рання творчість.Захоплення красою й величчю світу («Солодкий світ!..»).Сонет «У теплі дні збирання винограду» – вишуканий зразок неокласичної інтимної лірики
1. Опрацювати матеріал підручника стор.35-36, зробити короткий конспект. Знати представників напам'ять
2. Ознайомитися з біографією М.Рильського
3. Опрацювати стор.37-39, скласти паспорт вірша "Солодкий світ"
4. Виписати визначення сонет на стор.40, вивчити його
5. Опрацювати стор.40-41, аналіз вірша "У теплі дні збирання винограду". Скласти паспорт твору
Домашнє завдання.
14.09.2020 Українська мова
Риторика як наука й мистецтво слова. Основні поняття риторики: логос, етос, пафос, топос. Риторичні ідеали
Скласти короткий конспектТермін «риторика» походить від давньогрецького слова «оратор» і означає теорію ораторського мистецтва, науку красномовства. Близьким за значенням до нього є латинське слово "oratoria". Ці терміни пов'язують з публічними виступами, живим словом. Ще в давнину люди, які майстерно володіли мистецтвом красномовства (ритори, оратори), відігравали значну роль у суспільному житті.
Упродовж історичного розвитку значення терміну "риторика" дещо розширилось. На сьогоднішній день серед науковців не існує одностайності щодо витлумачення цього терміну, навіть у визначенні риторики як науки. Більше того, у деяких фахівців викликає сумнів навіть те, чи можна риторику взагалі вважати наукою. У Стародавній Греції, де остаточно сформувалась ця сфера діяльності, риторика вважалась скоріше мистецтвом.
Робота з інфокартами.
Серед розмаїття визначень риторики можна виділити дві головні традиції, що мають дуже давню історію.
№1. Перша традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньогрецького філософа Аристотеля (IV ст. до н. е.). У її межах риторика визначається як "мистецтво переконання". Відповідно до цієї традиції головне завдання оратора - переконання аудиторії.
№2. Друга традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньоримського ритора Квінтіліана (I ст. н. е.). У її межах риторика визначається як "мистецтво говорити витончено". Відповідно до цієї традиції завдання оратора - краса, вишуканість, витонченість виразу думки. Переконання ж виступає як можлива, але далеко не головна мета оратора.
Кожна з цих традицій, без сумніву, містить у собі раціональне зерно. Разом з тим, наголос лише на одному аспекті ораторської діяльності призводить до втрати цілісності у розумінні предмета й завдань риторики.
Отже, риторика - це наука про способи підготовки та виголошення ораторської промови з метою певного впливу на аудиторію.
Оратор - це людина, яка впливає на інших людей таким чином, щоб вони прийняли певні твердження або виконали певні дії.
Аудиторія - це група людей, у думках чи поведінці яких мають відбутися зміни, до яких прагне оратор. Промова - це мовленнєве повідомлення, з яким оратор звертається до аудиторії.
Збагачуємо філологічний глосарій.
Робота з термінами.
Для риторики є основними терміни пафос (патос), логос,топос і етос.
Пафос — це намір, задум творця промови, який має на меті розвинути перед адресатом певну цікаву для слухача тему. Зміст патосу — думка, спрямована на прийняття рішення і дію. Патос створює мовленнєву емоцію аудиторії, завдяки якій стає можливим рішення і доцільна дія.
Аудиторія, до якої звернений патос ритора, є не просто певним скупченням людей, а громадою, організованою словом. Підґрунтям організації аудиторії можуть бути духовно-моральні цінності або матеріально-практичні інтереси.
Правила пафосу:
· патос є основою задуму;
· без патосу неможливі рішення і дії;
· слід уникати знижувального патосу;
· ритор не повинен створювати штучний патос, що не від повідає задуму і предмету промови;
· патос промови пов'язаний з емоціями, які можуть виникнути в аудиторії, тому ритор має передбачити їх;
· ритор мас контролювати свої мовленнєві емоції;
· надто сильний і недоречний патос компрометує ритора.
Логос — словесні засоби, які використовує ритор для аргументації висунутих пропозицій.
Логос, породжений патосом, постає як аргументація — система доцільних засобів для вираження задуму промови і його обґрунтування у формі, прийнятній і переконливій для аудиторії.
Побудова аргументації ґрунтується на загальноприйнятих моделях і правилах, які дозволяють подати задум у формі, прийнятній для аудиторії, тобто поєднати думки ритора й аудиторії, досягти згоди аудиторії з доказами та й приєднання до позиції ритора.
За правилами логосу ритор не повинен:
· використовувати софістичну аргументацію: навмисно вводити в оману щодо справжнього задуму чи змісту промови; створювати необґрунтовані судження;
· створювати аргументацію, розуміння й оцінювання якої недоступні для аудиторії;
· використовувати неприйнятні мовленнєві засоби.
Логос доповнює топос — певні факти життя і думки, які можуть зробити висловлення оратора цілком переконливим, незважаючи на його матеріальну незугарність чи незрозумілість.
Етос — умови проголошення промови, які суспільство створює ритору. Ці умови передбачають можливість обговорення значущих для суспільства проблем, коли учасники обговорення не лише мають різні думки, але й обстоюють різні світоглядні позиції.
Таким чином, етос створює умови для промови, патос — джерело створення змісту промови, а логос — словесне втілення патосу на умовах етосу і за підтримки топосу.
Ці основні категорії риторики взаємопов'язані одна з одною і ніби переходять одна в одну.
VI. Домашнє завдання.
Вивчіть матеріал з підручника параграф 5, стор.30-33, вивчіть конспект, виконайте вправу25.
15.09.2020 Українська мова
Павло Тичина. Феномен «кларнетизму». Вітаїстичність як наскрізна оптимістична
тональність, життєствердна настроєвість (зб. «Соняшні кларнети»). "О панно Інно", "Ви знаєте, як липа шелестить". Художнє
відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за
вільну Україну («Пам’яті тридцяти», «Одчиняйте двері…»).
Збірка «Сонячні кларнети»(1918р.) вражає гармонійним поєднанням музики, барв, звуків природи, сонця. Це справжній гімн життю, пісня ніжності, радості й суму до збірки Павло Григорович включив 44 найкращі свої твори , які умовно можна поділити на три тематичні групи:
1 – лірика з пейзажними і
любовними мотивами;
2 – вірші про народне горе,
спричинене I Світовою війною;
3 – тематично поєднана з 2:
Україна і революція
2 і 3 – провідний мотив –
вболівання за Україну.
Поезія
раннього Тичини захоплює – проте, будьмо відверті, далеко не кожного. Щоб
зрозуміти її, піднятися до неї, необхідно володіти високою культурою сприйняття
художнього тексту.
Уже
давно помічено: що вищою є в читача така культура, то глибше він захоплюється
поезією Тичини.
У
творах поета організовано поєднані три види мистецтва – література(слова),
музика і живопис. А це значить, що поезія автора «Сонячних кларнетів»
відкривається тому, що розуміє мову кожного із цих мистецтв.
Тексти
«Сонячних кларнетів» - це своєрідні тексти на літературно-мистецьку освіченість
читача, на рівень його інтелектуального розвитку.
Тож учімося розуміти Тичину!
Перегляньте відео
https://www.youtube.com/watch?v=VAK_pzGCE4k
Стор.23-25, опрацювати, записати літературний паспорт поезії.
Стор.26-27 опрацювати, записати літературний паспорт поезії
Домашнє завдання
Аналіз поезій, напам'ять вивчити і здати
1. "О панно Інно"
2. "Ви знаєте, як липа шелестить"
3. "Пам'яті тридцяти"
Українська мова 18.09.2020
РМ № 4. Усний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (висловлюванням власного ставлення до подій, героїв та ін..).
Опрацювати текст на стор.79, впр.74
1. Визначте тему, основну думку.
2. Складіть план.
3. Підготуйте усний докладний переказ тексту за самостійно сладеним планом.
4. Складіть творче продовження на 5-7 речень, даючи відповідь на запитання: "Що означає бути українцем до останньої клітини нашого тіла та душі?"
Домашнє завдання
Написати на чернетці переказ тексту вправи 74 із творчим завданням на 5-7 речень, даючи відповідь на питання: "Що означає бути українцем до останньої клітини нашого тіла та душі?"
Немає коментарів:
Дописати коментар