Микола Вороний «Іванові Франкові»

Тема: Життєвий і творчий шлях Миколи Вороного. Вірш «Іванові Франкові»

Мета: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом поета-новатора, його багатогранною діяльністю, проаналізувати новаторські естетичні погляди М.Вороного на мистецтво, познайомити із суттю літературної полеміки з Іваном Франком; розвивати вміння аналізувати поетичні твори; виховувати естетичні смаки, почуття прекрасного

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організація класу

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

2.1. Інтерактивна вправа «Поза очі»

- Вітаю вас. Це програма «Поза очі» - невідомі факти з життя найвідоміших людей світу. Ім’я головного героя нашої передачі ви дізнаєтесь трохи згодом.

«Його джерельна творчість живила українську поезію на зламі двох епох, не давала їй обернутися в стояче болото. Ні лещата царської цензури, ні суховії пролетарської критики не змогли перепинити цей чистий струмок справжньої лірики. Мабуть, справді краса врятує світ», – писав про цю людину Володимир Іванович Кузьменко.  То що ми можемо сказати про цю людину? Яка вона у вашій уяві? (Борець, поет, смілива, мужня)

-       А тепер перегляньте, як журналіст Юлія Петришена розпочинала свою передачу «Книжкова полиця» про цю людину.

-       Які ще характеристики ми додаємо? (Поет, актор, перекладач, патріот )

-       Ще увага на екран? І що ми знову чуємо про цю людину? (Патріот)

-       Не спадає на думку, хто це міг бути? Звісно, всі свідомі українці є патріотами.

-       Гадаю, після останнього відео ви точно дасте відповідь на питання: то про кого мова буде сьогодні у нас на уроці? (відео)

-       Так, це Микола Кіндратович Вороний.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку

Отже, розгортаємо зошити, записуємо

Число

Класна робота

Життєвий і творчий шлях М. Вороного. Вірш «Іванові Франкові»

Моя девіза: йти за віком

І бути цілим чоловіком!

М. Вороний

-         Спробуйте визначити мету нашого уроку

1. Ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом поета-новатора, його багатогранною діяльністю.

2.  Проаналізувати новаторські естетичні погляди М.Вороного на мистецтво, познайомити із суттю літературної полеміки з Іваном Франком.

3. Розвивати вміння аналізувати поетичні твори.

4.  Виховувати естетичні смаки, почуття прекрасного

Вивченням життя і творчості Вороного ми починаємо знайомство з долями українських письменників, що через неприйняття історичний подій 20-30-х років опинилися в еміграції, були репресовані або ж морально зламалися й прийняли умови, які диктувала епоха. У 1938 році М. Вороний був розстріляний більшовицькою владою, його ім’я і творчість були приречені на забуття. Чому? Чим саме М.Вороний не підходив під шаблон «людини маси»? На ці питання знайдемо відповіді.

ІV. Сприйняття й засвоєння матеріалу

4.1.Слово вчителя

У ході нашого уроку ми спробуємо створити Віртуальний музей Мужньої людини. Чи випадково я назвала Вороного Мужньою людиною ми дізнаємося протягом уроку. Отже, розпочнемо. Ви готували повідомлення про Миколу Кіндратовича. Ми будемо говорити про поета і поповнювати експозицію музею.

4.2. Виступи учнів

Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада (6 грудня) 1871 року в сім’ї ремісника. Батько — К. П. Вороний походив із кріпаків, мати — О. Д. — з роду освітнього діяча ХVІІ– ХVІІІ століття, ректора Київської академії П. Колачинського. Мати поета, О.Д.Колачинська, походила з колись відомого, але давно збіднілого дворянського роду, з роду освітнього діяча ХУІІ-ХУІІІ ст., ректора Києво-Могилянської академії. Батько М.Вороного, К.П.Вороний, хоч і займався торгівлею, але походив із кріпаків і любив перед знайомими та родичами похвалитися тим, що його предок був гайдамакою і навіть особисто спілкувався з легендарним канівським ватажком Максимом Залізняком. Саме мати передала сину свою любов до української культури, народних звичаїв, повір’їв, до української пісні, казки.

Навчався в Харківському реальному училищі, пізніше — в Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання й поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет).

    У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування його світогляду, літературно-естетичних поглядів. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка. Мріяв стати режисером. Мрія збулася — режисер українського театру товариства «Руська бесіда».

 Працював у редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря».

З 1897 — актор труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та ін. 1901 р. залишив сцену й служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. Загалом театрові М. Вороний віддав третину свого життя.

1903 року поет одружується з Вірою Вербицькою – дочкою відомого українського поета Миколи Вербицького (до речі, Микола Андрійович був співавтором Павла Чубинського і разом із ним написав вірш «Ще не вмерла Україна», який потім став словами гімну України). 19 березня 1904 року в подружжя народився син Марко. Хрещеним батьком став Коцюбинський. На жаль, через кілька днів після хрестин подружжя розлучилося. Це стало для поета страшною трагедією.

Згодом стосунки з Вірою потеплішали, у 1908 році жінка народила колишньому чоловікові другого сина, Дмитра. Але до колишніх гармонійних відносин пара все ж таки не повернулася. Переживання, викликані сімейною драмою, вилилися в поетичні рядки. Вороний пише цикли «За брамою раю», «Разок намиста», котрі стали визначними зразками інтимної лірики в українській літературі ХХ ст..

У 1910 році оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.

Жовтневої революції Вороний не сприйняв і в 1920 р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. Після повернення в Україну (1926) вів педагогічну й театрознавчу діяльність. Перші поетичні твори написав ще навчаючись у Харківському реальному училищі.

Друкуватися Вороний почав у 1893 (вірш «Не журись, дівчино»). Публікувався в періодичних виданнях «Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Засів», «Дзвін», «Сяйво», «Рада», в антологіях, збірниках, декламаторах початку ХХ століття: «Акорди», «Українська муза», в альманахах «Складка», «За красою», «Дубове листя», «На вічну пам’ять Котляревському», «Багаття» та ін. У 1901 в «Літературно-науковому віснику» опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур». У виданому ним альманасі «З-над хмар і долин» (Одеса, 1903) поряд з модерними поезіями були представлені твори

У 1903 РОЦІ ВИДАВ АЛЬМАНАХ “З-НАД ХМАР І ДОЛИН” – ПЕРШУ ЛАСТІВКУ   УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ.

поетів, що гостро виступали проти декадансу, «чистого мистецтва» та інших течій у літературі й мистецтві,— І. Франка, П. Грабовського, Лесі Українки, М. Старицького, В. Самійленка та ін. Перша збірка Вороного «Ліричні поезії» вийшла 1911 р. у Києві (важкий період для письменника: розлучення з дружиною, яку любив протягом усього життя). Вірші були сповнені музикальності, свіжості образів. У наступній збірці «В сяйві мрій» (1913) Вороний іде шляхом певної естетизації, самозамилування ліричного героя. Поезія Вороного дедалі глибшає змістом, порушує загальносвітові теми, філософські питання («Мандрівні елегії»). Він одним із перших уводить у лірику тему міста, переймає ряд традиційних мотивів європейської поезії, де протиставляється поетична одухотвореність і буденність, утверджує нестримне прагнення людини до краси, світла, осягнення космосу («Ікар», «Сонячні хвилини»), розкриває трагізм духовної самотності (цикл «Осокори»). Орієнтована передусім на читача, вихованого на кращих зразках світової літератури, поезія Вороного була, за висловом О. І. Білецького, «явищем високої художньої цінності». Творчість Вороного знаменує розрив з народницькою традицією.

-         Що ви знаєте про народників? ( Народництво – ідеологія і громадсько-політичний рух, що охопив вихідців із дворянства та різночинної інтелігенції Російської імперії в 1860-1880-х роках. Українські народники підкреслювали індивідуалізм українського селянства, ставили своїм завданням культурницьку працю серед населення)

-         Який письменник та сучасник Вороного захоплювався народницькими ідеями? (Коцюбинський)

Народницькій традиції  притаманна різноманітність метричних форм і строфічних побудов. Тяжіння до модернізму не перешкоджало Вороному писати твори, пройняті щирою любов’ю до народу, шаною до його кращих синів («Краю мій рідний», «Горами, горами», «Привид», вірші, присвячені Т. Шевченкові, І. Франкові, М. Лисенкові). Водночас створює поезії, у яких висміює національну обмеженість, псевдопатріотизм, його антигуманістичну, аморальну сутність («Мерці», «Молодий патріот», «Старим патріотам»). Вороному належить ряд мистецтвознавчих («Пензлем і пером») і театрознавчих розвідок («Театральне мистецтво й український театр», 1912; «Театр і драма», 1913, у якій виступає прихильником системи Станіславського; «Михайло Щепкін», 1913; «Український театр у Києві», 1914; «Режисер», 1925; «Драматична примадонна», 1924 — про сценічну творчість відомої актриси Л. Ліницької). Вороний — автор ряду літературознавчих статей, театральних рецензій. У спадщині Вороного значне місце посідають переклади й переспіви з інших літератур. На початку тридцятих років митця судили, вирок — трирічне заслання до Казахстану. Вирок було замінено забороною проживати в Україні. Син Марко прагне добитися помилування, але його звинуватили в націоналізмі, заарештували й відправили на Соловки.

Вивчення архiвiв КДБ (комiтет державної безпеки) дозволило документально точно визначити, що Вороний проходив по груповiй справi з традицiйним для того часу формулюванням «за участь у контрреволюцiйнiй вiйськово-повстанськiй органiзацiї» i 29 квiтня 1938 року особлива трiйка при НКВС (народний комiтет внутрiшнiх справ) Одеської областi розглянула «справу тринадцятьох» i всiм винесла вирок «розстрiляти». М. Вороного розстріляли 7 червня 1938 р.

27 вересня 1956 року правління Спілки письменників України надіслало прокуророві УРСР запит та творчу характеристику на Миколу Вороного. В запиті, підписаному Олесем Гончаром та Юрієм Смоличем, містилося прохання розглянути питання реабілітації репресованого поета. Розслідування, проведене у 1956—57 роках, засвідчило безглуздість звинувачень, що інкримінувалися Вороному. 10 листопада 1957 року рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного реабілітували.

4.3. Відео «Пам’яті Вороному»

4.4. Запис у зошити у вигляді опорної схеми відомостей про Вороного

4.5.Бліц-опитування

·        М. Вороний народився…24.11.1871

·        Його батьками були…К.Вороний, О. Колачинська

·        Освіту здобув у…Харківське реальне училище, Віденський і Львівський університет

·        Мріяв стати…режисером

·        Працював у…редакції ж. «Життє і слово», «Зоря», у театрі, викладав у театральній школі.

·        Стає ініціатором видання альманаху, метою якого є…заклик митців долучатись до нових течій.

·        Причиною еміграції у 1920 р. була…неприйняття Жовтневої революції

·        Повертається в Україну в… році  1926

·         Є представником літературного напряму…модернізму – притаманна формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.

·        Я запам’ятав такі поезії… «За брамою раю», «Разок намиста», «Не журись, дівчино!», збірки «Ліричні поезії», «В сяйві мрій»

·        М. Вороний закликав українських письменників до…розриву з народництвом

·        Був поетом,…

4.6. Створення інформаційного грона

4.7. Словникова робота

Ідеаліст - 1. Послідовник ідеалістичної філософії. 2. Людина, яка здатна безкорисливо служити будь-якій справі, не шукає для себе ніяких переваг або вигід у чому-небудь 3. Той, хто схильний прикрашати дійсність; мрійник.

Криця - те ж саме, що сталь .

Фарисеї - У Стародавній Іудеї — послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. 2. Лицемірна людина; ханжа.

Клейноди – знаки влади, релігії; коштовності.

Гурії -  у Корані райські діви, які будуть дружинами праведників у раю.

Нірвана - а містичними уявленнями буддистів — блаженний стан спокою «людської душі», що досягається шляхом повного відмовлення від усіх життєвих турбот, чуттєвих бажань.

Скрижалі - дошка, плита з написаним на ній текстом, звичайно священним, культовим. 

4.8. Робота над змістом поезії «Іванові Франкові»

Істрія створення

-         Іван Франко у вступі до своєї поеми «Лісова ідилія» подає «Посланіє» до М. Вороного. Пригадайте, як він називає Вороного? ( називаючи його «ідеалістом непоправним» і наголошуючи на недоречному відході М. Вороного від активної громадянської позиції.)

-         Які зауваження висловлює Іван Франко?(Франко, схвально ставлячись до нових віянь в українській літературі, не зміг змиритися з тими основними постулатами модернізму, які пропагував Вороний. Франко стверджував, що «сучасна пісня не перина… вона вся пристрасті і бажання, і вся вогонь, і вся тривога, вся боротьба, і вся дорога»)

-                     М. Вороний у відповідь на звернення І. Франка створив поезію «Іванові Франкові», де в художній формі задекларував принципи власної поетичної творчості: інтуїтивне, позараціональне осягнення краси, вільний політ фантазії, розкуте вираження душевних переживань.

Причому, треба зауважити, що полеміка з І. Франком, а краще сказати, обстоювання свого творчого кредо, продовжувалася М. Вороним і у його листуванні з видатним поетом. Дякуючи йому за «Посланіє», в одному з листів М. Вороний писав: «До всього того я ще жадаю від поета ширшого обсягу, оригінальности і справжньої поетичної форми. Я не хочу виключно забиватись в тихий залив свого серця,— я хочу бути лише цілим чоловіком… Риторизму не визнаю».

Виразне коментоване читання вірша

Бесіда за змістом

І частина

-         Ким для Вороного був Франко?(учителю і друже)

-         Яким на початку вірша подає поет образ людського життя?(боротьба суперечностей)

-         Поясніть вислів: «Одна з них — велетень-гнобитель, а друга — геній-визволитель».

ІІ частина

-         Розкрийте суть риторичного запитання: «Як маю я його цуратись чи від ударів ухилятись?»

-         Яку відповідь дає герой на це запитання? Прокоментуйте рядки «О ні!… Мене чекають кари, страти».

-         Яких митців бачить поряд себе автор? Як їх характеризує? Який художній прийом використовує?

-         Визначте життєві засади М.Вороного (бореться, не ухиляється від життєвих ударів, не розчаровується, хоча знає, що чекають кари, страти, закликає до бою)

ІІІ частина

-         Прокоментуйте рядки: «Але коли повсякчас битись, то може серце озлобитись».

-         У чому бачить значення поезії автор? Прочитайте відповідні рядки.

ІV частина

-         Як у вірші автор відстоює свою позицію, які аргументи наводить? Процитуйте. (не бере життя байдуже, захоплюється життям і творчістю Франка, продовжує закони у творчості, в його поезіях і радість, і біль, і страждання)

-         Розкрийте зміст рядків, що стали нашим епіграфом: «Моя девіза — йти за віком і бути цілим чоловіком». Чому я обрала це епіграфом?

-         Розкрийте зміст епіграфа до вірша.

Очікуваний результат роботи

У вiршi-присвятi «Iвановi Франковi» М. Вороний, звертаючись до побратима по перу Івана Франка, викладає свої погляди на життя, на місце й завдання в ньому, на поезію. Вороний намагається розiбратись, чи має поезiя бути зброєю в руках митця, чи мистецтво має вiдтворювати тiльки прекрасне. У житті є «велетні-гнобителі» і «генії-визволителі». Він воліє йти за генієм до бою. Поет бореться своїм щирим словом, не чекаючи слави, нагород, наражаючись на небезпеку, і йому прикро, що поряд стають, теж немовби до бою, «а справді для пихи своєї з порожнім серцем фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами». Проте не можна увесь час боротися, від цього серце озлоблюється, черствіє. Тому звернення до вільної поезії — це «не дурниці», це душі відрада, «найкращий скарб душі». Вiн доходить висновку, що митець не має

права не реагувати на суспiльне життя, не боротись за щасливе майбутнє, але водночас душа прагне пiзнання «надземного», охоплення неосяжного, тому й цю потребу митець має задовольнити:

Моя девiза йти за віком

I бути цiлим чоловiком!

Проблемне питання

·        Чим саме М. Вороний не підходив під шаблон «людини маси»?

·        Чи можемо ми його назвати Мужньою людиною?

4.9. Демонстрація малюнку Білостенної Наталки

V. Підсумок

5.1. Рефлексія. Демонстрація афірмації

Отже, нехай основні постулати Миколи Вороного стануть і вашими орієнтирами в житті.

V. Оцінювання

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал підручника сторінка 319-322 та опорної схеми.

2. Творча робота «Власна позиція у питанні літературної полеміки між І.Франком та М.Вороним»

3. «Блакитна панна» - напам’ять